Я до тебе прийду,
Подолаю біду,
Я до тебе прийду крізь незгоду,
Там, де пристань душі,
Там, де світлі дощі
Та веселка стає на погоду.
Бо інакше ніяк,
Долі впертої знак
Ту єдину покаже дорогу,
Де не палять мости,
Де не просять – прости,
Та не сіють у серці тривогу.
Вона вибрала нас,
І тому повсякчас
Усе кличе туди, за собою −
Наче срібний кришталь,
Та незвідана даль
Піднялася ламкою стіною.
За якою трудна,
Моя правда одна,
Що у скроні жилою стукоче,
Що для мене світи,
Тільки ті, де є ти,
А про інші і знати не хоче…
