Отак і живу: не бачу, не чую, не відаю…
Бездітною матір’ю, недогорілою відьмою,
В два ока-вікна тримаю на мушці третє,
Де чорні коти злизали із рук секрети
Твого перелюбу. Мій п’яний патлатий Гітлере,
Бо-рись до останнього (літра / клітора / літери),
Вкривайся тінями-ковдрами (матово, матами),
Виношуй дублерку-весну. Епохальну, атомну.
Лінкор камасутри у лімфі твоєї «альтер»
Наснив собі берег і дефрагментує шпальти.
Трощи вітражі і пали все, в рядок не вишите,
Кипи на всі цельсії, фюрере…
Місія: вижити.
