Вмащуйся в шкіру, цілюще моє зілько,
В плечі втирайся, вціловуйся у хребет,
Вгладжуйся в стегна, заходь в мене там, де мілко,
Встрочуйся словошвами у мій вельвет…
Вводь себе поступово: коли і крапай
Воском на груди. Пігулками під язик
Вийми мене з полону фіктивних крапок,
Вприсни у горло окличних шпильок ази…
Витни із мене цей кончехронічний патос,
Витни і сипся їдким порошком у зрізи…
В мене, лав-дилере, дуже страшний діагноз:
В крові замало тебе і критично шизи.
