а зранку ми здибим труси і підемо додому
липкі і німі у подертих на стегнах панчохах
ховати у ґрунт гіацинтів вузли кондомів
і нищити плями на его в самотніх блогах
але ти сьогодні ще мій концентрат повітря
непійманий нерозсекречений сонця оком
скидай якнайдалі із мене із себе пір'я
мережева і котону мов ненароком
і мов незумисне зі столу злітає посуд
і мов випадково під шкірою в нас магніти
притягуються вологим гарячим полюсом
примушуючи тремтіти і знов тремтіти
і "зранку" - таке далеке розмите "потім"
що встигнемо ще померти і розпочатись
сьогодні у плямах сперми і краплях поту
залиш на мені незмивні свої печаті
