З'їдають тіні світло.
В'януть барви.
В ряднині сірій день ліг в домовину.
Серед хрестів дерев - тумани марев.
Ніч збожеволіла.
Від горя, видно,
Совою стогне і отруту варить.
Його згасання - не її провина...
Обоє ж тільки мить були у парі!
Лиш мить вони були разом у парі!
Ніч одягає сукню удовину.
Запалює свічки.
І незабаром
п'є зілля смерті, що гірчить полином.
