На Майдані,
У центрі Києва
Довкола фонтану
З плакатами «Вільні обійми» («Free hugs»)
Стояли троє.
Хтось знімав їх на фото і відео,
Хтось жартував, що завтра
Роздаватимуть безкоштовно
Картоплю фрі…
Ніхто їх не обіймав –
Всіх цікавило більше
Морозиво, пиво,
Шаржі, миттєве фото.
А троє з плакатами
«Вільні обійми»
Стояли, як на посту,
Мов несучи невидимий хрест,
Вірні девізу:
«Зробити теплішим світ»,
Стояли на полігоні –
Серед потоку байдужих людей.
І тільки маленький хлопчик
Випустив мамину руку,
Аби обійняти двох чужих тьоть
І чужого дядю.
Хлопчик не знав, що то значить – «чужі»,
Тим більше не знав, що таке «мізантропія».
Він просто вважав, що треба усіх обіймати
Так, як його обіймає мама –
Ніжно і міцно водночас.
І мама, що звично намірилась гримнуть
На свого малого неслуха,
Враз проясніла очима
І теж обійняла усіх.
Старий фотограф, побачивши, просльозився,
Згадавши своїх дітей,
І сам пішов обійматись.
Free hugs.
Make peace, not war.
Homo homini amicus est.
