недавно лиш згасло питання свободи
затихли бої у мирному спокої
забулись повстанці, забулась історія
ось світле й безхмарне майбутнє народу
і скільки писалось "дайте нам волі"
дайте нам буть самими собі
ми переможені в цій боротьбі
самі не схотіли тут кращої долі
формально - ми вільні, єдиний народ
та ми розгубили усе, що нам дано
забулися хто ми, без честі, без шани
над прірвою стали, ось-ось впадемо
скільки великих творців без прохань
душу і розум вклали в ідею
тіла і крові пролито за неї
безмежно, без жодних вагань
бУла мета і всі йшли за ціллю
вірили сліпо в святість пориву
дійшли до кінця, ось вона, мила
доля бехмарна, доля щаслива
чи варті ті довгі роки поривань
праця митців, відданість люду
знати не хочу, знати не буду
чи варті вони сьогоденних страждань
народ, що безстрашно йшов до свободи
що віру свою розуміє без слів
що має вітер степів у крові
на свою загибель мовчки дасть згоду
