Коли-небудь, в похмурі дні,
у шафі знайдеться світлина
і, мов кіно, побачиться мені:
на ній засмагле літо ще палає,
ми сидимо з тобою на човні
і ще твоя рука мою тримає,
і вітерець, від спеки, хоч яку
даремно в очереті тінь шукає
і кличе хмару дощову важку,
і сонце тоне в хвилі золотій,
і ящірок смарагди на піску
у пожовтілій пам`яті моїй.
