Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44512
Рецензій: 87043

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Літературна пародія

Прилітали два янголи рано в суботу

© Надія, 04-04-2012
Прилітали два янголи рано в суботу,
приносили пляшку з святою водою.
Ми посідали спиною до роботи,
і я їм розказав,
                що хворію
                            тобою.
Нажалівся, що ввечері, десь о сьомій,
починає дзеленькати в грудях дзвоник:
я проганяю підпиту втому,
і готуюсь до нічної,
                       від тебе,
                                оборони.
Обходжу по колу свої володіння,
виставляю варту і щиро радію,
що не прокрадуться хтивою тінню
про-тебе-спогади
                  і на-тебе-надії.
А стемніє – ховаюся в темному кутку
і пробую не-про-тебе-з-собою складати
слова, що оборону мою хитку
захищають на підступах,
як солдати.

А затим опираюсь на підвіконня
і гадаю: з якого ж сузір’я родом
оті – із дитинства – Священні Коні,
що часто паслись
               за бабусиним городом.
А хтось же править
                  тими Кіньми й досі!
Запитаюся в янголів... Ненавмисне...
Або пошукаю в старенькій DOSi,
бо від цього і Linux, і Windows
висне.

...А в неділю просипався вдосвіта-рано,
і ходив до церкви ділитись словами:
і текли вони з моєї сердечної рани,
а люди в злагоді
                     кивали
                            головами.
Й хилились перед Господом мої терези –
Все ж то Йому видно з космічного трону!
Що захищаюся від тебе – нетверезий,
що святою водою
                      кропив
                              оборону.

Отак і промайнули мої вихідні.

А янголи з пляшкою прилітали й в неділю.
І по черзі вмовляли, що треба мені
блазнем-кобзарем ходити по Поділлю.
Й тягти по-під вікна тужливий мотив –
може добрі люди попросять до столу,
де в кожній жінці ввижатимешся ти,
і я опускатиму
                  свої очі
                           долу.
2006
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Надія
                               Літературна пародія

Прилітали два янголи рано в суботу
Мо’скропили мене святою водою
Та й сказали добрую вістку –
Відтепер
      не хворію
                тобою.
Що тебе відпускаю, іди собі з миром.
Я це знала в душі, тільки часу не знала.
Рік чи два це мене протримало –
Все одно
     ця година
                настала.
А надворі весна, свище вітер
Чи ти плачеш – тепер то до фені.
Бо вправлятись в словесних знущаннях
Ти віднині
       будеш
               не на мені.
А в неділю проснусь зрання - рано
Йду до церкви, твереза й велична.
Потім знов обійду круг городу.
Та і дім до порядку покличе.

Хоч не хочеться все то робити,
І у снах криза - жаба  минула
Від роботи вела відпочити,
Щоби я
    не спокійно
                   заснула.

Щоб в очах не літали ромашки,
Й основне я ніяк не забула –
Я не п’ю; Татчин, викинь ту фляшку
Щоби я вже
        про неї
                 не чула.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

???

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена Юкіш, 04-04-2012
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.41482591629028 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …