Вкотре знов тане сніг ретрогранулами
зледенілих думок. Зимно.
У провулок життя канули
пори року мої нестримно.
Відзеркалює березень небо у вітах,
весна своїм теплим подихом
на брутальних калюжах. Бурульки зі стріхи
падають ламко, пОспіхом.
Людино, радій! Чекає попереду
життєва жагА. На Великдень
ластівка заспіває про травень у медові , -
питиму - який ливнем !
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design