Пробач мене, друже
Моя рана ще надто свіжа, щоб я міг не плакати
Не варто лити на мене власною мудрістю
Захоплено я вдихаю тебе без слів
Зрештою музика згубою тіло розтрачене
Зрештою тіло у музику сховане
Таке непристойне бажання відкритися
Плакати бридко малим дошкільнятком
І паразитувати на собі злістю і відчаєм
Паразитувати на собі залежностями
Мудрість твоя, друже, не за цинізму, не за велич, а просто мене ранить
