Поцілунок повзав равликом на шиї,
Горлачані краплі котились за межі, за край,
На рамено Долі Тиша поклала плями,
Бризки сонця - золотий водограй.
А ти ловила погляд мій вустами,
Осілий на віях сердець розбитих пил,
Пила сліпими від зради очима
Сік Життя вичавлений з гранітних брил.
Я я ж в тобі розчинявся невзаємно,
Так мовчки, без слів і , навіть, без думок,
Образ твій іконою в душі сховався потаємно,
Не розумів тоді ще біль своїх я помилок.
