Побачив жінку я. Між вуличного шуму
В глибокім траурі, прекрасна і бліда,
Притримуючи шлейф, богиня молода,
Сумною постаттю повз мене промайнула.
Я пив з її очей, де буря почуттів,
Де ризику вогонь і зерна ураганів,
Солодкі та п'янкі спокусливі тумани,
Терпкий отрути сік, останній у житті.
Раптовий блиск!-і ніч. Краса розтала вмить.
В твоїх очах я бачив тінь спасіння!
Чи змогу матиму колись тебе зустріть
Допоки я живий? Чи після воскресіння?
Не знали ми імен, і слова не зронили,
Та я б кохав тебе і ти це зрозуміла!
Не судіть суворо. Перша спроба:-)
Оригінал:
A une passante
La rue assourdissante
autour de moi hurlaut.
Longue, mince, en
grand deuil, douleur
majestueuse,
Une femme passa,
d’une main fastueuse
Saulevant, balancant le
feston et l’ourlet;
Agile et noble, avec se
jambe de statue.
Moi, je buvais, crispe
comme un
extravagant,
Dans son oeil, ciel livide
ou germe l’ouragan,
La douceur gui fascine
et le plaisir gui tue.
Un ;clair… puis la nuit !
– fugitive beaute
Don’t le regard m’a
fait soudainement
renaitre,
Ne te verrai-je plus
gue dans l’eternite?
Ailleurs, bien loin d’ici!
trop targ! jamais
peut-etre!
Car j’ignore ou tu fuis,
tu ne sais ou je vais,
O toi gue j’euse aimee,
o tou gui le savais!
