Повертаюся з вічних твоїх мандрівок
трохи зранена, трохи розгублена.
Запах дому звітрів,
привиди порозходились,
надщерблене моє "я"
квилить в кутку за дзеркалом.
Вперто роздмухую пил,
поливаю вазонки холодним чаєм.
Складаю, як пазл, старі фотографії.
Це скінчилося.
Це було добре.
Мир тобі.
Може й справді колись
станемо друзями.
