У мого янгола немає крил – ані чорних, ані білих,
Проте Сам Господь запрошував його на розмову;
Мій янгол не уміє літати, тільки падати, падати, падати…
У мого янгола сни нетривкі, бо життя, звите у тугий сувій,
На розгортання якого підуть усі його сили і знання,
Тому він не може багато спати на порозі пошуку.
Він, мій янгол, прийшов, аби стати моїм Учителем,
І вже дав цінні уроки: не витрачати час даремно,
Бо кожна хвилина – це золота монетка у скарбниці літ;
Розмовляти з квітами, деревами, тваринами і птахами ;
Усміхатись радіючи і з радістю посміхатись…
Та головний його урок в іншому:
Життя-це диво, що народжується з очікування і болю,
Любов – це диво, що народжується задовго до Життя,-
- …Життя – Любов – Життя – Любов - Життя – Любов… –
Це неперебутня, незборима Істина –
Серцевина існування,
багатопроменева звізда у Колі Божому…
Коли мій янгол засинає, я цілую його маленьке чоло
І, спиняючи на півдорозі хвилю ніжності і солодкого щему,
кажу: «Спи, мій янголе! Спи, мій наставнику!
Спи, мій синочку…»
19.03.2012
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design