Де кохання твоє і моє, де незраджені мрії,
де мелодій забутих мотиви, які так любив,
де бузкове безсоння ночей, де світанки яснії,
що разом зустрічали з тобою під спів солов`їв,
Де вітри степові, наче подих, так гірко-солодкі,
де у сонячних зливах шепочуть прибої морів,
де у горах далеких співають жінки кароокі,
що на пошуки волі своїх проводжали синів,
Де хто з них заблукав, не знайшовши донині
ту стежинку у рідну домівку з далеких країв?
Та надія горить, наче ватра в нічній полонині
і не злічено доки нам Богом відміряних днів...
Я не пенен, волів би я тут народитися нині,
бо померти, я знаю, лише тільки б тут я хотів.
