крізь перевернуті скельця дивишся у минуле…
вічно тобі – то чорним а то рожевим
пам’ять намащено чи занапащено – чуле
серце як корпус компаса металевий
то обгорить заскочене на гарячому
спомині про ковточок тепла живого
то – не торкнися! – змерзлого – злом віддячить
будеш здирать зі шкірою з болем – довго…
все тобі мед – кропивою… стерні – м’ятою…
радість відгонить сумом а горе – брагою…
чим лікувати пам’ять твою роз’ятрену
по закамарках – краще блукати прагою
