Вершники ночі. Чорні. Німі. Пропащі.
Мовчки гаптують довгий рушник дороги.
Стежить за ними місяць єдинорогий
оком блакитним крізь придорожні хащі
тягнуть паліччя руки дуби безлисті
хто вас о хто вас словом єдиним спинить?
тільки вода видюща тільки вода драглиста
знає ходу тих коней по мостовищах-спинах
тільки стоять будинки наче старі черниці
вкляклими у спокуті ниць на колінах голих
і зазирнувши вершням у прояснілі лиця
хресним знаменням мітять білі мішені-чола.
