Жінки ми просто всі, на жаль, усе ж таки,
Але, чому "на жаль"? Тут варто розібрати...
От ви говорите бува: "Вино й жінки",
Хоч ми ж не кажемо : " Чоловіки й цукати".
Для нас не груші ви, і навіть не халва,
Ми відчуваємо: ви - люди, не цукіні.
Хоч вас послухати, ми лиш у тім відмінні,
Що безголові всі, і це, як два по два.
"Вино й жінки"? Відтак, танцюємо звідсіль:
О, жінко, ти відкрий свої кулінарії,
Скажи: - Люблю тебе, як ягідний кисіль,
Як щучу голову, як дичину на грілі!
Чи до смаку тобі прихильність ця моя?
Не їжа кажеш, ти? Людина все ж? А я?
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Мы только женщины
Мы только женщины - и, так сказать, "увы!"
А почему "увы"? Пора задеть причины.
"Вино и женщины" - так говорите вы,
Но мы не говорим: "Конфеты и мужчины".
Мы отличаем вас от груши, от халвы,
Мы как-то чувствуем, что люди - не ветчины,
Хотя, послушать вас, лишь тем и отличимы,
Что сроду на плечах не носим головы.
"Вино и женщины"? - Последуем отсель.
О женщина, возьми поваренную книжку,
Скажи: "Люблю тебя, как ягодный кисель,
Как рыбью голову! Как заячью лодыжку!
По сердцу ли тебе привязанность моя?
Ах, да! Ты не еда! Ты - человек! А я?"
