Важко тобі зрозуміти. Але й не треба.
Голос зриваю, зимне повітря струшую
з білого, мов посивілого через мороз волосся,
Але до неба
як до настінної груші.
Так повелося.
Важко не мріяти, важко не пити чай,
важко не спати вранці, коли ще мжичить.
Надто коли гірчить і перчить у горлі.
Та зазвичай
дряпає горло відчай
і колить.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design