Моя весна нав’ючена і п’яна
З застудою й неврозом, наче з молотом й серпом
Вривається, як протяг, бавиться з моїм котом
Й болить, неначе свіжа рвана рана
Моя весна, нестримна безталанна,
Хмільна путана на вечірніх вітражах.
З весною ми, як завжди, на ножах,
От тільки я – більш смертна, а вона - безперестанна.
