Співаймо ж цю пісню під громів удари
Під вибухи й кулі, під іскри пожарів,
Піж Прапором Чорним вперед йдемо ми,
Під звуки набату, під заклик сурми
Зруйнуємо браття палаци й кумирів,
Збивайте кайдани, зривайте порфіри,
Задосить неволі, достатньо й покори –
Ми втопимо в крові народове горе!
Прокинулась нині – підніметься воля
На стіни Комуни, на гук Равашоля
На заклик помститись за наших братів,
Під гнітом буржуя, у петлях катів.
Їх тьма, що без ліку нуждою розбитих,
Загиблих по тюрмах, на плахах убитих,
Їх сила, о Правдо, що вірні тобі
Полеглі в геройській лихій боротьбі.
Їх стогін витає під небом країни,
Їх заклики й стогін, як лихо стихійне,
Звучить у Парижі, в Кайєнні глухій *)
Що нас закликають на доблесний бій.
Співаймо ж цю пісню під громів удари
Під вибухи й кулі, під іскри пожарів,
Піж Прапором Чорним вперед йдемо ми,
Під звуки набату, під заклик сурми
МАРШЪ АНАРХИСТОВЪ.
Споемте же пѣсню подъ громы ударовъ,
Подъ взрывы и пули, подъ пламя пожаровъ,
Подъ Знаменемъ Чернымъ гигантской борьбы,
Подъ звуки набата, призывной трубы.
Разрушимте, братья, дворцы и кумиры,
Сбивайте оковы, срывая порфиры,
Довольно покорной и рабской любви—
Мы горе народа потопимъ въ крови!
Проснулась, возстанетъ народная воля
На стѣны Коммуны, на зовъ Равашоля,
На крики о мести погибшихъ людей
Подъ гнетомъ буржуя, въ петлѣ палачей.
Ихъ много, безъ счета нуждою разбитыхъ,
Погибшихъ въ острогѣ, на плахѣ убитыхъ,
Ихъ много, о Правда, служившихъ тебѣ
И павшихъ въ геройской неравной борьбѣ.
Ихъ стоны витаютъ подъ небомъ Россіи,
Ихъ стоны, призывы, какъ ропотъ стихіи,
Звучатъ подъ Парижемъ, Кайенной глухой *)
И насъ призываютъ на доблестный бой.
Споемте же пѣсню подъ громы ударовъ,
Подъ взрывы и пули, подъ пламя пожаровъ,
Подъ Знаменемъ Чернымъ гигантской борьбы,
Подъ звуки набата, призывной трубы.
