Д. Г. Макай.
Перекляд з російської Вакуленко-К. володимир
Анархія
Відкинута і проклята всіма ти,
Ніхто не тямить, – страх ти наших днів:
І скрізь кричать – ти боротьба та хаос,
Що ти криваве вбивство без кінця.
Нехай кричать! Нехай! Їм невідомо
Бажання істини у слові віднайти,
Не взнати їм, в собі що містить слово,
Серед сліпців сліпцями бути їм!
Та слово, ти міцне, яскраве, чисте,
Ти виражаєш те, до чого прагну я.
Тобі майбутнє! Твоїм воно і буде
Коли прислухається кожен сам до серця.
Чи сонцем зійдеш, а чи буревієм.
Того не знаю, та я знаю прийдеш ти.
Я анархіст! – Навіщо? – Я не бажаю
Рабом підвладним бути я не хочу!
АНАРХІЯ.
Отвержена и проклята ты всѣми,
Никѣмъ не понята, ты — ужасъ нашихъ дней:
Кричатъ вездѣ, что ты борьба и хаоуь,
Что ты—кровавое убійство безъ конца.
Пускай кричатъ! Пускай! Имъ незнакомо
Желанье истину за словомъ отыскать,
Имъ не узнать, что значитъ это слово,
Оли останутся слѣпцами средь слѣпыхт,
Но, слово, ты—такъ ясно, сильно, чисто,
Ты выражаешь все, къ чему стрѳмлюся я.
Тебѣ грядущее! Твоимъ оно и будетъ,
Когда вернется каждый самъ къ сѳбѣ.
Взойдешь-ли сошцѳмъ ты? Иль бурей грянешь.
Тс го не знаю я, но знаю, ты придешь.
„Я—анархистъ?—Зачѣмъ?—Я не желаю
Господства для себя и рабства не хочу".
