а київські пси так бездомно самотні і кволі
у вічі заглянуть, хвостом неодмінно махнуть.
і віриш - "вкуси-не вкуси" - їм марнотно до волі,
і гладиш, і пестиш у пса заяложену суть.
а очі його назирці за твоїми руками
і вуха сторчма дивні звуки відверто пасуть:
- о, песику любий, чому ти так довго не з нами?
- бо київські пси на сторожі. ото й уся суть...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design