Дезертирами не народжуються, так само, як і повіями.
Просто встаєш зранку і створюєш прецедент.
Розбиваєшся крихким дзеркалом, випаровуєшся своїми мріями.
В решті решт раз в житті можна: назавжди і вщент.
Відчуваєш, як серце стає вибуховим пристроєм,
зворотній відлік, як пояси шахідів, вростає у твою суть.
І в таких як ти зіниці холодом блискають.
І скажено нерви розхитані струмом б'ють.
Дезертирами не народжуються, просто стається з тобою.
Ти збираєш речі: в руки гітару й рюкзак
Закидаєш на плечі, і вже не думаючи хворою головою
Забираєшся геть, показавши минулому Fuck!!!
