Шурхіт шифону в хмарах над містом,
Світло в будинках, небо без змісту.
В серці надія, очі – кохання,
Вічне й безсмертне душ воз'єднання.
В чистім пориві дзенькнуть бокали –
Ось вони, мрії, що нас поєднали.
Ні, то не шлюб і не дзвони церковні,
Честь майбуття, невгамовність жертовна.
Тонка, мов шовк, але міцна як сталь,
Віра, Надія, Любов… та не Жаль…
Жалю не буде, тут нема місця,
Буде кохання в хмарах над містом.
