2.
коли сниш про країну в якій ніколи навіть не жив
то хіба це не відбитки минулих життів
грають на струнах твого ДНК як на цитрі
і коли в твоїх венах піниться темне міцне
хіба ти не хочеш летіти
ловити машини просити щоб підвезли
хоча б до кордонів твого літа
і далі де розпанахують крону небес
шпилі старого святого Віта
ковтати солодкий пил з-під коліс
пригощатися куривом пивом жінками
діставати траву з дна глибоких валіз
частувати своїми історіями і снами
бо коли твій слух нарешті затерпне від
дивних давніх рапсодій богемського лісу
ти вростеш у цю землю
десь між веж і мостів
серед трав і бруківки
голубів і котів
і руками обіймеш це заспане місто
