Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2554
Творів: 46328
Рецензій: 90460

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

ФРІДОМАНІЯ

© Оксана Куценко, 22-09-2005
ФРІДОМАНІЯ



***
Так вписуються джипи у мавританський стиль.
Так сонце сипле прянощі до серця.
До кави крапля крові додається.
Крізь браму тіла проступає сіль…

Тоді розігріває безборонно
Задушливих під’їздів глухота,
І стель поважний вік і висота,
І простір, що тікає з підвіконня…

Спини себе, а може збережи
На цій межі, на цій загуслій ноті.
Хай перший грім, неначе Паваротті,
Розколе штиль на сни і вітражі.

***
Це гідропарк і запахи шашличні –
Бажання впасти у Дніпро обличчям...
І, може, вперше не перебрести
Річок –
Такі звеличені мости.

Що з’єднує міста і вівтарі,
Черниць вуста і пляжі, вкриті снігом?..

Сьогодні ти мандруєш угорі,
Коли зненацька розриваєш бігом
Мої недовговічні почуття.
Так просто починається життя...



***
Міцніше за настояні напої
Твої передчуття в мені давно.
І я люблю губити це вино,
Тому твої передчуття настоюю…

Чеканням, як чеканкою тонкою,
Гаптую чаші дві або одну.
Одну на двох – котра веде до сну,
На дно ріки й сама стає рікою.

Натомість п’ю буденність каламутну.
І не забути мрій, і не заснути...



***
Місяця повне озеро. Йду його водами, йду.
Різні виміри часу – трояндовий і червоний.
Дім за глухою сті... Саду квітучий дух.
Я не знаходжу, не можу знайти тебе в ньому.

Звір, коханням впольований, загнаний пристрастю – я,
Звір, що дивує тривожним людським обличчям.
Хай моя квола жадоба - підступна змія –
Води мене заспокоять і возвеличать.

Місяць втамує цей вихор, цей рух навспак,
Рух ніколи назустріч, насправді зустрічний завжди.
Дім за гратами, за голосами сліпих собак,
Я іще у лісах, я лише у лі... – спрагла і справжня.

***
Натальні карти, чорні поїзди,
Майданчиків дитячих острови...
Перехопи мене, перемани,
Перегори і переговори.

Дух міста відкорковує щоніч
Розпитих снів озонову діру –
Порань мене суцвіттям протиріч,
Загой мене – і я у ній помру.
Аби не загубилося земне –
Розлитися астральністю весни –
Промчи повз мене, обірви мене.
І горлом кров, і пам’ять зупини.

***
скільки шмарклів і сліз
скільки ніжності слів у моїх подушках
я хворію на тебе
червоним по чорному хвора
у бездонну глибінь
заповзає павук-потвора
вишиваючи квіти
по темних її кутках

все одно ця душа
невідчинена буде ніким
все одно цього серця
нікому крізь дим не видно
лиш коли пересипле годинник
гарячі піски
опечешся і звариш
з моїх пелюсток повидло

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Свободу квітам!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Vita, 24-09-2005
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.67200112342834 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …
Поезія, яка пробуджує до роздумів
Поезія завжди була тою силою, яка змушувала рухатись далі, коли не було сил. Змушувала любити, коли …
Поклик минулого, заради порятунку майбутнього
Не дивно, що коли на вулицю приходить весна, та ранкове небо починає освітлюватись новим життям, у більшості …