В давні дні, в одній місцині,
Де природа дуже славна,
На краю села в хатині
Проживала диво-панна.
Наче лялька, змалку гарна,
(Бог і їй вже дав дитину),
І завжди вбиралась панна
В різнобарвну одежину.
І татусь любив дівульку,
Обдаровував цяцьками:
Раз купив для неї курку,
Що неслася крашанками.
Шум зчинивсь тоді шалений,
Люд до двору так і лине,
І приїхав з міста вчений,
Що вивчав життя пташине.
У старого вся чуприна
Сивиною вже взялася,
Заволав він: - Куро дивна,
А знесись!... вона й знеслася.
Той яйце оглянув сповна
І питає помічницю:
- Що ви скажете, шановна,
Про таку незвичну птицю?
Не яйце - небесна звістка,
Кольори - як в Ренуара,
Курка - імпресіоністка,
Не така уже й нездара!
Закурив міцні народні
Цигарки, в диму по вуха:
- Яйця, - мислить, - великодні,
А звичайна ж сокотуха!
Розірвавши дум тих коло,
На консиліум примчався
Теж відомий орнітолог,
Що в пташиній мові знався.
Дослідив її гарненько
І питав не для забави:
- А скажи мені хутенько,
Звідки ці взялися барви?
Запитань він не жаліє,
Курку в сіни вніс з подвір'я,
А та курка червоніє,
Соромливо скуба пір'я.
Їй вже трохи не до плачу,
Каже курка: - В серці - рана:
Якось в молодість гарячу
Стріла я була фазана.
Був один фазан в цім краї,
Наче райдуга барвистий.
У дівчат таке буває...
Хай мене тут пан не тисне...
Тут вона зніяковіла
Та й пішла траву скубати.
А на плоті півень півав
Дуже дивний. Бо рогатий...
Оригінал твору
DZIWNA KURA
Kędyś w Polsce był przysiółek,
Wokół żyto i pszenica,
A w przysiółku był zaułek
Gdzie mieszkała cud-dziewica.
Piękna była już od dziecka
(bo przypadkiem miała dziecko)
I chodziła stale w kieckach
Z podhalańska-mazowiecko.
Ojciec kochał swoją córę,
Wciąż ją pieścił i przystrajał,
Aż raz kupił dla niej kurę
Co znosiła barwne jaja.
Wiele było stąd rwetesu,
Tłum zgromadził się pod progiem,
I przyjechał pan profesor
Co był znanym etnologiem.
Lat miał osiemdziesiąt z górą,
Siwa broda mu wyrosła
I zawołał: Kuro kuro,
znieś mi jajko! ... kura zniosła.
Długo patrzył naukowiec,
Wreszcie rzekł do asystentki:
- No no, sama pani powiedz,
Jakie kolorowe centki...
Aż się wokół mieni wszystko,
Całkiem jak u Renoira...
Czyżby się impresjonistką
Okazała kura stara?
Tu wyciągnął ekstra-mocne,
W dymu się pogrążył chmurach,
Myśląc, czemu wielkanocne
Jajka niesie zwykła kura?
lecz niedługo siedział solo,
Bo nadjechał na "Junaku"
Jeden znany ornitolog
Co rozumiał mowę ptaków.
Zaraz kurę zaczął badać
I przełamał jej opory:
-Proszę prędko odpowiadać
Skąd się wzięły te kolory?
Tak ją spytał w ciemnej sieni
Gdzie zapędził ją z podwórka,
A ta kura się rumieni
I w zmieszaniu skubie piórka,
Lecz pytana bez litości
Rzekła: - Serca mi nie rańcie...
To poniekąd grzech młodości
I wspomnienie po bażancie...
Był tu jeden taki bażant,
Kolorowy niby tęcza....
Cóż... dziewczętom się to zdarza,
Niech już pan mnie nie zamęcza...
I skłoniła się na progu
I pobiegła skubać kwiaty....
A na płocie zapiał kogut.
Bardzo dziwny. Bo rogaty....
