Иде до ся. хоц го болит.
По дорозі Бога молит
Так як вчили го родиче.
Гнес всіх сьватих до ся кличе,
Штоб го вели руским шляхом
В рідни гори, де всьо пахло.
До поляків иде з жалем
За то, же з Карпат прогнали.
Вишмарили з Лемківщини.
Відтягли від України,
Штоб го асимілювати,
Штоб в чужині ся затратив...
Мудри лемки Бога молят.
Гварят о душевих болях
І питают, - як їм жити?
Як ворога зрозуміти?
Моляться – голосно, тихо...
Їх молитва - Карпат вихор,
Што ріс поміж ялицями.
Старий лемко бувше тямит...
Памятат, як товдиль няньо
В кожний вечер перед спаньом
Брав го до ся і клякали.
Молилися , щедрували...
Хоц за вікном снігом мело,
Їм товдиль било весело.
Вечір довгий. Ньаньо сідав
І о страхах оповідав.
Так, же волос ставав буком.
Тато показував руком
І повідав, як за лісом
Дес., колиси серце трісло
Одній мамі знад потічка.
Крови поплинула річка.
Прийшла весна. Там крас зіля
Росло. Млади на весіля
Його рвали, зрізували
І віночки виплятали.
Отці їх на глави клали
Молодятам при пристолі
В церкви, яка ищи стоїт.
Церква стоїт. В середині
Стоят бувши лемків тіні.
Чути, як ся мовчки молят.
Злочини поляків болят.
Коли придут люде стари
Смотрят на гнешни вівтари...
Они своє памятают.
Лем ся хрестять і втікают.
