новоріччя прийшло – трохи снігу та битого посуду
натщесерце пігулки від грипу і ми не святі…
ялинкова депресія гідна вселенського осуду
як невчасна дитина якої ніхто не хотів
як шампанське у стелю і тиша роздвоєна потемки
полічи слоненят а опісля надовго засни
нас так добре навчили себе залишати на потім
і напам’ять когось залишати собі до весни
ясновидиця в білому знала та звісно промовчала
догорали у вікнах гірлянди забутих надій
хтось не зовсім тверезий сушив черевики намочені
і не міг пригадати для чого ходив по воді
