Ти ліпив зі снігу бабу:
кулі три, морквинка-ніс.
З льодового свого штабу
ти її додому ніс.
Довго хукав на долоні,
і шукав на них слова:
ми з тобою, наче сонні.
поруч - баба снігова.
Одягав моє намисто
Іншій - бабі сніговій
і зима закралась в місто,
у душі, хоч вовком вий.
Баба нишком торжествує:
почуттів зійшли сліди.
Хай собі сміється всує
і розтане ... до води...
