І дівчинка вже не та,
І хлопчик не той вже нині.
Чому так летять літа?
Хіба вони в цьому винні,
Що через десятки зим
Самотності та одружень,
Зустрілися? Добре з ним,
Та гірко. Зів’яло дуже
І яблуко, що тоді
Упало на роздоріжжі,
Лишило свої сліди,
Але на стежинах різних.
І дівчинка вже не та,
І хлопчик не той, що нині,
Та сину його вуста
Лишились і очі сині.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design