..і тоді, коли
вітер здійме крижаною рукою
з твого волосся барву óрниці чи то стиглої ниви,
і тоді, коли паморозь
коронує твоє чоло сріблястою патиною,
і навіть тоді, коли вже лише вії
іскритимуться кристаликами сніжинок,
але в очах ще зостануть
останні спалахи жаринок -
тоді, жінко,
ще сплетеш крихкими пальцями віночок -
павутиний вінок з блакитних весняно-літніх квіток:
фіалок-барвінку-бузку-незабудок-волошок -
і кинеш його у глибоку ріку,
що струменить від серця до серця -
і тоді -
ще раз видихнеш -
і спалахне свічка - тонесенька воскова свічка -
духмяна свічка з пилку бджолиних крильцят -
з пилку, зізбираного з травнистих
гребенів хвиль некошених лук -
вона завше плистиме
маленьким незгасимим світлячком-маячком
на розбурханій гладіні...
