Двадцять перший вік набирає оберту,
Його, вдалі, вітає двадцять другий.
Ти - вже не нація, купа іржавих роботів,
Що вийшли з ладу, або приснули.
Ти дивишся півмертвими очима,
Стоїш і, ще й мовчиш до цього всього.
Поглянь, у тебе за плечима,
когось закопують живого!
Ти мов німа і не поривна скеля.
З тебе крадуть і найважчі каменюки!
Поглянь, може, якась добра миля
і спустять у провалля тебе на муки.
Сатанинська химера нa твоєму плечі
Сидить і скоса киває: ,, вдoлинy!,,.
Не помагають ні молитви, ні плачі
Вона все хилить тебе до загину!
Та прірва страшна і смертельна,
в ній навіть не видно дна.
Дuявольські ігри пекельні
Ведуть тебе лиш туда.
