Ця зброя трофейна, цей вітер, як ти – пілігрим,
дорога, мов дівка, оголює груди і стегна.
ти втрапив в халепу під назвою «Правила Гри» -
тепер твоє завтра - розмите, зловісне й непевне.
А сонце пече, а вітер понурливо скиглить,
А в небі - без правил - вільно розкинувся яструб,
А гори, а ліс, а зорі на осінь достиглі –
О як, чорт візьми, ти хочеш у зорі ці впасти!..
Та вже не сьогодні, і може, не завтра й не після…
Дорога, мов стерво, облизує втомлені п’яти.
Вітер втомився, він, осоружний, допився
І став навісніти, і одяг із тебе здирати.
Та з вітром не важко, він прийде до тями-таки.
У тебе є справа, а вибору в тебе немає.
Як холодно й зручно зброя лягла до руки:
«Ну що ж, я прийшов! Беріть револьвери -
Пограєм?..»
