За вікном -
новорічна нудьга:
не хурделиться,
дощить і хляпається -
одна нога в болоті,
друга-
в гімні..
і, мабуть,
так себе чує душа
в конзумі-комерції..
Слухаємо залюбки "рожеве": PINK та PINK FLOYD-
файно..
..але ж коли
захотілося здибатися зі своїм народним -
ай-ай! чом же нам так, як їм-чужакам, не співається.. -
і народні пісні пішли боком -
чом же наші українські солов´їні арії-
ne toho?
..Мабуть, справа в тім,
що раді слухати-бачити-вражатися рожевим
та не не вміємо чинити рожево:
бо!
мало рожевих слів:
"люблю-тебе-серденько-мені-тебе-не-вистачає-не-можу-без тебе"...
ТРЕ´ щось інше!
Треба інколи втнути свій довгий рожевий язик і сховати його за зубами;
тре´ взятиcя за патла - і наче барон Мюнхаузен - витягнути себе iз болота..;
тре´ вдарити себе самого по пиці і відверто сказати: адже я - НІЩО -
a і з НІЧОГО Велике й починається..
А потім....а потім - була-не-була!..
- впасти-клякнути перед вікном-вівтарем-
і щиро від душі покаятися-помолитися з проханням:
Велика Дурня - це не кайф,
щo задармо роздається..
бо Б/Б-ожевілля - це щастя-і прокляття -
інстантне щастя Тwo Іn Оne..
i..
щоби більше
такі жахи
не повторялися!...
