Ти уже не лякаєшся власних сивин
і уже розумієш тепер ти,
що усе в цій одвічній Містерії Змін
Залишилось нам в спадок від мертвих.
Отже, Правди Жадаючий, сам обирай
(бо усе це – “допоки не смеркло”...):
як назвеш ти життя – Переораний Рай?..
Збанкрутіле Чистилище?.. Пекло?..
Зазирни у натомлене серце своє:
чи жада воно слави, багатства?
Може, щастя у тебе давно уже є,
якщо мрієш про “щось” – не про щастя?
Справді, грати виламувать ми – мастаки!
А щоб дихалось легко й не гірко,
досить інколи просто побити шибки,
або просто відкрити кватирку.
Чом шукаємо завжди “таємні ходи”?..
Чом, змагаючись з мурами міццю,
розваливши тюрму, ми затим назавжди
залишаємось, згаслі, на місці?
Чом уперто віршований “диспут” ведем –
розбиваєм на ямби й хореї
і дорогу в єдиний Єдиний Едем,
і дорогу до Гіпербореї?
Ти боїшся?.. Ти мариш?.. Ти стогнеш?..
Між тим, доля врешті сама себе виявить –
поверни лиш невпинну первинність Мети,
розчахнувши Можливостей Віяло.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design