«Якщо тебе друкують - ти відбувся як письменник,
інакше ти - графоман». Ж.-П. Сартр
Іду, іду, щоб вибити з під ніг стільця.
Несу, несу ціаністу пігулку.
Цілуй безжальні руки влучного стрільця
За чорну кулю в темному провулку.
Слова виконують свої кумедні па,
Але комусь вони – за шкуру сало,
Їм мало висоти ганебного стовпа
І низькості хреста давно замало.
Та хто ж повірить їм, неначе тим вагам
З радянського пустого магазину?!
Мої слова – це одночасно фіміам
І кіл з осики у широку спину.
Вони як депресивний антидепресант,
Коли закрита поетична чакра,
Зшиваю з них, за фоліантом фоліант,
Безцінних інкунабул симулякри.
Прийдіть, прийдіть, хто виб’є із під ніг стільця.
Несіть, несіть ціаністу пігулку.
Я розцілую руки влучного стрільця
За лікувальну кулю у провулку.
27/12/2011
