У край наш панна віхола
На конях білих в'їхала.
Мов сонце, сяють малюки,
Візит угледівши такий.
Не гайте ж часу, сніг розтане,
Застрибуйте скоріш у сани!
На те вони й зовуться діти,
Щоби сміятися й радіти:
Усі в снігу, катають, ліплять,
Сніговикам морквини кріплять,
На санах мчать, летять згори...
У їх очах життя горить!
Святий із ними Миколай,
Дарує казку, сніжний рай.
Ніхто із них не знає втоми...
Повечоріло, звуть додому.
А вже на другий гожий ранок
Сніг залишився, не розтанув.
