2
...біля холодної кам'яної стіни,
місто яке не знає теплий запах хліба,
(принаймні я в цьому впевнений)
лежить тонна замерзлого снігу.
Зранку ніхто
його так і
не зігріє...
3
Літо. Серпень.
Здавалося б без снігу.
Здавалося б руки пекарів,
міста холодних стін,
відмерзли розтали.
Хтось тихо спить на асфальті,
обгорнувшись мокрим картоном.
(крилом ангела, який лежить поряд)
Їх об'їжджають на роверах,
ображають мартінсами з хенду
(глибоко та боляче),
фотографують та несуть
до глянцевих журналів,
їх перетинають меридіани.
4
...хоча
їм дають трохи грошей на гірку каву,
на клей для крил обдертих, як хвости об'яви.
Ніхто не слухає та вони все дихають
відтоді, як прийшли до міста пекарів
аби позбутися друкарки та чернеток-денників;
аби побачити, як тонна літер
розтанула торішнім снігом;
як перелякані дівчатка корінні
так само перелякано шизіють.
(не клади нічого їм до рота
ніяких пальців
дівчатка за словом до трусиків не лізуть).
Зостається тепліше закутатись в останні
аркуші чернетки і допити кислий глінтвейн.
На межі просинання
вони ще можуть підглядати...
за межі правди.
5
...насправді історія про те
як він газетами вікна затуляв від весни,
як газети не тримались до води (слини?).
Та в кишені знайшовся дарований клей,
котрий вправно морщив шибу,
таємниці сучих вулиць,
дівчаток випадково робив “завжди будь-ласка”,
новонародженим дебілам – “тому що йобнула ЧАЕС”
легально розповсюджував віруси педерастії
і ліцензійні ігри про НАС.
