Віє снігом кушпела –
Їде в гості Миколай.
Знати б я хотів, який
Є на вигляд той святий,
А зустріти – й поготів.
Тож я жуйку приліпив,
Й не одну, а навіть п’ять –
Миколая упіймать.
В дверях і на килимку,
Біля ліжка, ще й в кутку
(Це на випадок, якщо б
Чортик з різкою прийшов).
Крадькома розклав пастки,
(Щоб не бачили батьки) –
І у ліжечко пірнув,
Удавав, що вмить заснув.
Та насправді я не спав –
Цілу ніч чекав, чекав
На проміння осяйне...
Врешті сон зморив мене.
Прокидаюсь – день уже.
Шусть під подушку: невже!
Бач, приніс мені святий
Книжку, пазли, светр новий
І машину о-отаку!
Навіть різка є в кутку.
Пастки ставив не дарма,
Ледь святого не впіймав.
Тільки не повіриш ти –
Встиг він, мабуть, утекти,
Я-бо на підлогу глип:
Бачу, капець там прилип.
Мамин капець. Так і знай.
Але ж хитрий Миколай!
