задихана зима замовила мені
таблетку недоїдену в двобої
яка розсіялась у вогкості-теплі
відмає ще до ранку втома дня
зі снами-силуетами про тіні
замучених химер спітнілих
засіяних паприкою по тілі
наші перелякані равлики-божки
є певність – їх двадцять один
спадатимуть згорілими зірками
презентуючи надію двигунам крилатим
що задихано чекають ще зими
коли з блакиті стелі пір'я ллється
що ревуть та навіть плачуть
так воно здається
і все у молодості здається...
здається молодість і все...
