Летить літак.
Минає літо.
Усе проходить швидко
І мимо нашого з тобою світу.
Так прикро.
Клей на зламаних вітрилах,-
не допоможуть навіть крила.
І дико випалить невинні очі.
Так тихо день даруєш ночі.
Ти сніг кладеш на плечі білий,
собі ти викликаєш ліфт ,
а іншим ти даруєш крила.
Не віриш у випадковість,
просто флірт,
зі свого столу не береш чужий ти хліб.
Не бачиш зла
і зв*язуєш ти руки болю…
…так хочу знов в твою неволю.
відчути дотики тепла…
та знов стою одна
на іншому кінці я світу…
