Я не люблю тебе, пробач
Пробач, що не люблю я очі
Пробач за губи і за ніс
Пробач, що ображав я вушка
Цілуючи краєчки їх,
Пробач, що мацькав я волосся
І торкався твоїх рук,
Пробач, що цьомав твої щічки
І лоскатав тобі живіт
Пробач , що було це так довго
Пробач, залиш, забудь мене
І запиши про мене спогад
У вічних задумах своїх…
***
Очима лазиш по стіні
Шукаєш виїмки, опори
Шукаєш тріщини в скалі
Котра для тебе стане домом.
Не ловиш більше в небі хмар –
Бо не потрібно, їх немає.
Лиш непроглядна
Сіра мла заманює холодним згаром
У вікнах світять сірники
Вони мов вогники надії.
Але надовго їх нема
Тому вона тепер не діє.
