сидячи за монітором після короткої розмови
(мене ти добиваєш нею!)
о,Боже!все знову і знову
я як пелюстки маку
після громової зливи-
руки мої опустились.Сливи
збиратимеш якось у райських садах,
робитимеш щасливими усіх нещасливих.
пробач за те,що розізлила,
дарма в той вечір я дзвонила
в закриті твері твоїх душ.
розтерлась туш і щоки мокрі.
А я біжу!Втікаю від сьогодні,
і твої кроки чути з-за спини,
уста знов поцілунками голодні
...не хочу більше їх.такі холодні.
Ти ріжеш пальці своїм А-4,
так сильно в ту ніч тебе я хотіла,
а ти просто залишив між пустої квартири
укрите лиш світлом збуджене тіло...
...я більше не плачу,не злюсь й все-таке,
спокійно заходжу у свою палату,
сідаю на ліжко ,що біло-гидке
ковтаю наступну піґулку по блату...
я тихо вмираю,поки ти є.
