Пливуть роки нечемних слів
Руслом гріха, прокльонів
Без філологів як батьків
В шкірі хамелеонів.
Наші сестри, брати, батьки,
Мовчать, як недовчені.
Етимології у таких
Не вивчить жоден геній.
Пливуть роки. Cідає час
На Богом дану волю.
На даний Ним дороговказ.
А де наші ідолі?
Запитання стають зі сну,
Мабуть як наші діти,
Що любо вітають весну,
Травневе сонце, цвіти...
Пливуть роки в безмірну даль,
В дорогу безконечну.
В життя безжурний фестиваль.
І хоч там небезпечно,
Бо гріх, брехня свої пісні
Знов грають на трембітах.
А наші роки, глянь, німі,
Як нехрещені діти .
09.12.2011р.
