Обікрали Україну, обдерли до нитки,
Залишили сердешную у дірявій свитці.
Не чужії якісь люди, а наче свої -
Нові українці, курвині сини.
Забули прокляті, чиї вони діти
І якому богу їм тепер молитись...
Зводить храми, нікчемне, медаль здобуває,
Роду ж племені свого то й не пам"ятає.
Як діди козакували, за волю вмирали,
Не ганьбили батьківщини і не продавали,
У школі не вчили, татусь не сказав,
Через те синок крадієм і став.
Хіба ж стане не злодій, а дитина рідна
Відбирати в матері її гроші мідні?..
Отакої зажили нащадки козачі,
При живих батьках - байстрюки собачі.
Отямтесь безсовісні, бо гірше вам вийде,
Ніхто по вас не заплаче, як година прийде.
Не візьмете в домовину ні срібла, ні злата -
Одну лиш неславу й сорому багато...
