|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 31420, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.17.181.122') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Павло Левіт, 04-12-2011
|
І Україна, мов не рідна,
Свого пророка зустріча...
Нікому, брате, не потрібна
Твоя згорьована душа.
Піди далеко за село, -
Там серед верб є джерело,-
Води холодної напийся
І плач тихенько, хоч залийся...
Щоби ніхто не чув, не бачив
Ні сліз, ні стогону твоїх...
Та й хто побачить? Час незрячих
В твоїй вітчизні наступив.
Не українці, - малороси
На зміну йдуть батькам своїм.
Їм велич предків крутить в носі,
А мова їх - і поготів!
Вони настільки "поумнєлі",
Що далі нікуди, видать,
Як проституткам на панелі,
Кортить їм в Раді засідать.
Нехай сидять, доки сидиться,
Та вчасно вухами прядуть,
Бо коли знов Майдан збереться,
Когось на смітник понесуть.
Не вічно золоту брудному
В Украйні нашій панувати,
І землю, скуплену за безцінь,
Все ж доведеться повертати.
Народ пробудиться з дурману,
І тих, хто перший кине клич:
"Єднайтесь скривджені і гнані!",
Ти, віршописець, возвелич.
А зараз - плач... Твої ж бо сльози -
Майбутні це нищівні грози,
На лжевождів які впадуть
І геть із пам"яті зітруть!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
