Закутаюсь снами із снігу,
Промовчавши хвилини
Останні із дня, бажанням
про тебе, єдиний, у
Ніжності сяйва й тепла.
Отак у безмежності щастя,
На околиці всіх буревій,
Вип’ю тебе, мов причастя,
Нескорений, невблаганний,
Непримирений… але мій.
Закупаю до сліз тебе
У обіймах, у таненні мрій,
Нескоримий, невблаганний,
Непримирений… але мій.
І зорі засяють в морозному небі,
Сніжинки тулитимуть щоки до тебе,
Рожевим відтінком кидатимуть тінь –
Легенький душі передзвін.
